О. Ю. Галецький
ДУ “Інститут геронтології імені Д. Ф. Чеботарьова НАМН України”, Київ;
Данный адрес e-mail защищен от спам-ботов, Вам необходимо включить Javascript для его просмотра.
Смертність від серцево-судинних захворювань (кардіоваскулярна смертність) є основною причиною смертності людей літнього віку. Переважним механізмом кардіоваскулярної смерті (75%) є так звана аритмічна смерть, яка виникає внаслідок фатальних порушень серцевого ритму. Саме цим механізмом зумовлено також 88% раптової серцевої смерті (РСС). За даними епідеміологічних досліджень, щороку раптово та несподівано помирає 1 з кожної 1000 дорослих осіб. Останнім часом велика увага приділяється пошуку надійних предикторів, що дозволяють передбачати фатальні аритмічні події. За сучасними уявленнями до одних із таких предикторів відносяться шлуночкові порушення ритму: часта (> 30 в годину) шлуночкова екстрасистолія (ШЕ). Однак у хворих похилого віку з ІХС не вивчена прогностична цінність ШЕ в довгостроковому періоді.
Мета роботи — вивчення ролі шлуночкових порушень ритму у хворих похилого віку з ІХС, як предикторів, що вказують на високий ризик виникнення РСС.
Обстежувані та методи. Проаналізовано історії хвороби пацієнтів, що знаходились на тривалому спостереженні в кардіологічному відділенні інституту геронтології за період з 1995 по 2010 рік (500 історій). На підставі даних добового холтерівського моніторування ЕКГ із проаналізованих історій було виділено 2 групи: особи, що мали шлуночкову екстрасистолію високих градацій (згідно класифікації Лаун) – 130 чоловік; та особи без порушень серцевого ритму – 100 чоловік. На підставі отриманих даних про рівень смертності осіб обох груп була визначена прогностична значущість шлуночкової екстрасистолії високих градацій у розвитку серцево-судинної смертності в осіб літнього віку.
Результати. При довготривалому нагляді хворих в кардіологічному відділенні було встановлено, що часта ШЕ показала себе в загальній популяції значущим предиктором смертності. Так в групі пацієнтів, які мали часту ШЕ в порівнянні з пацієнтами, які мали синусовий ритм, смертність була вище в 3 рази. Цей зв'язок не можна пояснити присутністю у виборці людей, які перенесли у минулому інфаркт міокарда, так як екстрасистолія зберігала свою значущість як предиктор смерті при включенні в рівняння регресії цього показника. Високий ризик для осіб з ШЕ (> 30 в годину) зберігається і при контролі за загальноприйнятими факторами ризику (підвищенний артеріальний тиск, паління, індекс маси тіла, підвищенний холестерин, рівень освіти).
Висновки. Отримані нами результати дослідження показали достовірну асоціацію ШЕ (> 30 в годину) з ризиком кардіоваскулярної смерті в популяції обстежених у віці 60 років і старше.