С.П. Крочак
ДУ «Інститут геронтології НАМН України імені Д.Ф.Чеботарьова», Київ;
Данный адрес e-mail защищен от спам-ботов, Вам необходимо включить Javascript для его просмотра.
Вступ. Остеоартроз (ОА) та остеопороз (ОП) – надзвичайно важливі за своїм медико-соціальним значенням захворювання опорно-рухового апарату. З віком збільшується частота поєднання даних захворювань. У літературі існують значні протиріччя щодо зв'язку між показниками мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ) і розвитком гонартрозу. Вищезазначене обумовлює актуальність даного дослідження.
Мета роботи. Вивчити вікові особливості зв'язку між структурно-функціональним станом кісткової тканини та розвитком гонартрозу в жінок у постменопаузальному періоді.
Матеріали і методи. Нами обстежено 95 жінок у постменопаузальному періоді віком 50-79 років з гонартрозом, контрольну групу склали 60 жінок віком 50-79 років без клінічних ознак гонартрозу. Пацієнти були поділені на вікові групи: 50-59, 60-69, 70-79 років. Діагноз остеоартрозу було встановлено за критеріями Американської асоціації ревматологів (1995), а стадію – за класифікацією Кеllgren-Lawrence, стан кісткової тканини оцінювали за допомогою двохенергетичної рентгенівської денситометрії («Prodigy»), ультразвукової денситометрії п'яткової кістки (“Sahara”) та рентгенівської абсорбціометрії кисті (OSTIM+).
Результати. Аналіз даного дослідження виявив достовірний кореляційний зв'язок у жінок у постменопаузальному періоді між показниками ультразвукової денситометрії та наявністю і стадією гонартрозу. У пацієнтів з I стадією гонартрозу показники ультразвукової денситометрії були достовірно вищі порівняно з показниками в жінок з ІІ, III стадіями (індекс міцності кісткової тканини: І стадія гонартрозу – 81,1±3,4; ІІ – 75,4±2,8; ІІІ – 69,7±3,8,%; F=2,27, р=0,05). При аналізі вікових особливостей було виявлено достовірні відмінності показників ультразвукової денситометрії в пацієнтів з гонартрозом у віці 60-69 років, тоді як подібні відмінності у віковій групі 50-59 та 70-79 років, порівняно з контролем, були відсутні (індекс міцності кісткової тканини становив відповідно: 50-59 років - І стадія гонартрозу – 84,1±4,8; ІІ – 82,6±5,9; ІІІ – 73,2±7,1,%; 60-69 років - І стадія гонартрозу - 87,6±6,8; ІІ - 75,6±3,8; ІІІ - 65,7±5,7,%; F=3,35, р=0,05; 70-79 років - І стадія гонартрозу - 68,9±8,3; ІІ – 72,3±5,5; ІІІ – 70,9±6,8,% ).
У жінок в постменопаузі не виявлено достовірного зв'язку між показниками двохенергетичної рентгенівської денситометрії (поперековий відділ хребта, шийка, вся стегнова кістка) й рентгенівської абсорбціометрії кисті та наявністю і стадією гонартрозу.
Висновки. Наявність і стадія гонартрозу вірогідно впливають на показники ультразвукової денситометрії, проте не на показники двохенергетичної рентгенівської денситометрії (поперековий відділ хребта, шийка, вся стегнова кістка) та рентгенівської абсорбціометрії кисті. Все вищезазначене слід враховувати при проведенні діагностики порушень структурно-функціонального стану кісткової тканини в пацієнток у постменопаузальному періоді.