А. П.
Лантух, М. С. Мирошниченко, Н. П. Бойко
Національний фармацевтичний університет,
Харків,
Національний медичний університет, Харків
E-mail:
Данный адрес e-mail защищен от спам-ботов, Вам необходимо включить Javascript для его просмотра.
Піклування – це правова форма захисту особистих, майнових прав та
інтересів громадян. Однією з форм піклування про людей похилого віку, що не
здатні в повній мірі здійснити свої права та виконувати свої обов’язки у
зв’язку зі станом свого здоров’я, є будинки-інтернати. Будинки-інтернати для
престарілих та інвалідів надають медичне обслуговування, здійснюють цілий
комплекс заходів реабілітаційного характеру, наприклад, трудову терапію,
часткову трудову зайнятість, організацію дозвілля.
За соціологічними дослідженнями
самотні люди складають 48,8% мешканців будинків-інтернатів. Третина самотніх у
нашому суспільстві – це люди старші 60 років і значний відсоток серед них – це
жінки. Пояснюється це тим, що чоловіки похилого віку частіше вступають у шлюб,
ніж їхні жінки-однолітки. Обумовлено це віковими та статевими диспропорціями,
тобто значною кількісною перевагою жінок над чоловіками не тільки внаслідок
більш високої смертності останніх, але й внаслідок військових втрат,
екстремальних видів професій. Причиною переваг жінок-одиначок над
чоловіками-одинаками ще і в тому, що чоловіки у більшості випадків одружуються
з молодшими жінками, що пояснюється, головним чином, психофізіологічними
особливостями чоловічого та жіночого організмів.
По-друге, у
будинках-інтернатах перебуває 30% людей похилого віку, що мають незадовільний
стан здоров’я. Найбільш поширеними хворобами, якими хворіють останні, є
старезний маразм, алкоголіз, хвороба Альцгеймера, втрата зору та слуху.
По-третє, 19%
мешканців будинків-інтернатів – це ті, у яких склалася конфліктна ситуація в
родині та ініціатива родичів.
По відношенню до тих,
хто проживає у будинках-інтернатах, застосовують наступні диференційовані
режими адаптації:
а) режим
суспільно-трудової зайнятості, який спрямований на підтримування особистої
активності, сприяє реалізації інтересів, знань, задовольняє потребу у
спілкуванні. Це соціально активні люди, які зайняті в усіх аспектах життя
будинку-інтернату;
б) лікувально
активний режим, який призначений для підтримки корисних навичок та вмінь,
оживлення спілкування та побутової адаптації. У реалізації цього режиму велику
роль відіграють культпрацівники, бібліотекарі, інструктори лікувальної
фізкультури та трудової терапії;
в)
лікувально-охоронний режим, який здійснює медичний персонал для підтримки
функціональних здібностей індивідуально по відношенню до кожного проживаючого у
будинку-інтернаті.
Суспільство постійно
дбає про покращення умов проживання проблемних людей похилого віку. Сьогодні
вже створені альтернативи будинкам-інтернатам, а саме будуються будинки, в яких
враховані усі побутові потреби таких людей, де є необхідні підприємства,
заклади, кабінети (медичний, їдальня, пральня, магазин тощо), які
розташовуються на першому поверсі, а помешкання вище. Такі будинки обслуговують
соціальні робітники.
Пошук альтернатив для
продовження життя людей похилого віку є важливим завданням соціального
піклування у векторі розвитку сучасного суспільства, коли фізіологічні
можливості людського організму та його генний код розраховані на 120 років.