Л. О.
Павленко, І. С. Коренькова, О. Ю. Галецький
ДУ «Інститут геронтології НАМН України»,
Київ
E-mail:
Данный адрес e-mail защищен от спам-ботов, Вам необходимо включить Javascript для его просмотра.
,
Данный адрес e-mail защищен от спам-ботов, Вам необходимо включить Javascript для его просмотра.
,
Данный адрес e-mail защищен от спам-ботов, Вам необходимо включить Javascript для его просмотра.
Стан кровотоку в
мікросудинах значною мірою залежить від стану системної вегетативної регуляції.
Гіперсимпатикотонія, що спостерігається при ГХ приводить до зриву адаптаційних
механізмів вегетативної регуляції, спазму судин мікроциркуляторного русла та
прогресування ендотеліальної дисфункції. Тому стабілізація стану центральної і
периферичної ланок вегетативної регуляції стає такою ж важливою детермінантою
лікування хворих, як і стабілізація артеріального тиску.
Метою даного дослідження є вивчення
взаємозв'язку спектральних характеристик, що характеризують центральну ланку
вегетативної регуляції, зі станом спектральних характеристик, що характеризують
стан вегетативної регуляції в периферичних мікросудинах.
Матеріали та методи. Було
обстежено 20 практично здорових осіб похилого віку та 120 хворих на ГХ у віці
60-74 років.
Добове моніторування АТ і дослідження ВСР здійснювали за
допомогою комбінованого реєстратора АТ і ЕКГ «Кардиотехника – 4000 АД» (фірми
„Інкарт”, Санкт-Петербург, Росія).
Варіабельність серцевого ритму досліджували шляхом
реєстрації RR-інтервалів протягом доби одночасно з АТ. Користувалися аналізом
спектральних показників, які були ухвалені Робочою групою Європейського
товариства кардіологів по вивченню ВСР: LF (відображає симпатичний вплив на ритм серця), HF
(відображає активність парасимпатичної
ланки вегетативної регуляції), LF/HF (відношення симпатовагального балансу). Стан кровотоку в мікросудинах
оцінювали методом лазерної допплеровської флоуметрії на двоканальному лазерному
допплеровському флоуметрі ЛАКК-2 (Росія) на середній третині внутрішньої
поверхні передпліччя і нижній третині внутрішньої поверхні гомілки. Стан
амплітудно-частотних характеристик спектра коливань кровотоку вивчали з використанням
математичних фільтрів Batterworth і математичного апарата вейвлет-аналіза.
Оцінювали внесок різних ритмічних складових коливань в отриманій ЛДФ-грамі. Стан
активних механізмів визначали нейрогенної (Н) і міогенної (М) складовими
регуляції кровотоку, пасивних механізмів – дихальні (Д) і пульсові хвилі (П).
Результати.
Визначення
добової варіабельності серцевого ритму свідчить про наявність гіперсимпатикотонії
у всіх хворих на ГХ, що підтверджує достовірне зростання
симпато-парасимпатичного коефіцієнта
LF/HF: здорові – 1,86±0,02; хворі на ГХ – 2,43±0,08, р=0,0026; LF:
здорові – 557,8±4,8мс²; хворі на ГХ – 516,0±6,7 мс², р=0,0124; HF: 301,4±3,7
мс²; 224,8±3,4 мс², р=0,0001 відповідно. На периферичному рівні також мало
місце посилення симпатичних впливів. На це вказує достовірне зменшення амплітуд
міогенного і нейрогенного компонентів модуляції периферичного кровотоку у
хворих на ГХ відносно здорових осіб похилого віку, а також збільшення амплітуди
пульсового компоненту (Н: здорові – 0,160±0,008 пф. од.; хворі на ГХ –
0,133±0,004 пф. од., р=0,0055; М: 0,142±0,006 пф. од.; 0,112±0,004 пф. од.,
р=0,0083; П: 0,194±0,004 пф. од.; 0,220±0,005 пф. од., р=0,0474 відповідно).
Порівнюючи дані на обох кінцівках мала місце аналогічна тенденція показників як
на верхній так і на нижній кінцівці.
Висновок. Таким
чином, у хворих на ГХ спостерігаються порушення судинного тонусу як на рівні
центральної так і периферичної ланок вегетативної регуляції.